Притчі

Притча про олівець

PDFДрукe-mail

Останнє оновлення на Неділя, 20 лютого 2011, 21:41 Написав о. Михайло Федорів Неділя, 20 лютого 2011, 21:24

Притча про олівець

Перш ніж покласти олівець в коробку майстер відклав його насторону.

«Є 5 речей, які ти повинен знати, - сказав він олівцю, - перш ніж я відправлю тебе в світ. Завжди пам'ятай про них і ніколи не забувай, і тоді ти станеш кращим олівцем, яким тільки зможеш стати.
 

Притча про терпіння

PDFДрукe-mail

Останнє оновлення на Середа, 12 січня 2011, 21:35 Написав о. Михайло Федорів Середа, 12 січня 2011, 21:33

Притча про терпіння

Жив-був юнак з поганим характером. Батько дав йому повний мішок цвяхів і сказав забивати один цвях у ворота саду кожен раз, коли той втратить терпіння, або посвариться з кимось.
Першого дня він забив 37 цвяхів у ворота саду. Наступного дня навчився контролювати кількість забитих цвяхів, зменшуючи її з дня в день. Зрозумів, що простіше контролювати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті, наступив той день, коли юнак не забив ні одного цвяха у ворота саду.
 
 

Три домівки

PDFДрукe-mail

Останнє оновлення на Середа, 12 січня 2011, 21:36 Написав о. Михайло Федорів Середа, 12 січня 2011, 21:31

Три домівки


Колись жила собі людина, яка була така маленька, як вушко голки. А може, ще менша. Була дуже малесенька, але сильно хотіла вирости!
Подумати тільки: усього п'ятнадцять днів, відколи почала жити, а виросла у 125 разів! Важко повірити? А втім, це правда. Мешкала вона у збудованій спецально для неї домівці. Це була дивна домівка, яка ходила містом, бігала, лягала на землю, домівка, яка засинала увечері і прокидалася рано-вранці. Ця домівка була чудова і затишна, але мала великий недолік: було у ній так темно, як у зав'язаному мішку. У ній не можна було нічого побачити: ні мурахи, ні коня, ні автомобіля.

 
 

Зелена Зірка

PDFДрукe-mail

Останнє оновлення на Середа, 12 січня 2011, 21:35 Написав о. Михайло Федорів Середа, 12 січня 2011, 21:27

Зелена Зірка

Одного разу незчисленні небесні зірочки попросили у доброго Бога, щоб Він дозволив їм відвідати землю, і вирушили в далеку подорож!..
Розсипалися зірочки всюди по землі...
Деякі з них впали на купол церкви, інші - на дах сиротинця; ще інші сіли на міську площу, декілька впали посеред квітів, інші - посеред дітей, молоді. Дехто потрапив у притулок для хворих, стареньких людей, решта - до тюрми, лікарні, розсипалися просто по вулицях, школах, дитячих будинках, монастирях. Але що ж? Збентежено споглядали вони на метушню і безлад, чули сварки і плач, бачили незгоду і смуток, горе і смерть.
Тоді вони злякалися і негайно повернулися до неба.

 
 

Різдвяна легенда

PDFДрукe-mail

Останнє оновлення на Середа, 12 січня 2011, 21:35 Написав о. Михайло Федорів Середа, 12 січня 2011, 21:25

Різдвяна Легенда

Якось, ідучи лісом, Ісус Христос милувався красою дерев і почув, як хтось гірко плаче. Підійшов ближче - аж то Ялинка. "Чого ти плачеш? - спитав її Господь, - глянь, яка краса навколо!" "Як же мені не плакати, - відповіла, схлипуючи Ялинка. - Усі дерева змінюють своє вбрання кожної пори року: навесні вони вкриваються гарним цвітом, улітку тріпочуть листячком на вітрі, а восени тішать око рясними кольоровими плодами, на які так чекають дорослі і діти. І лише я цілий рік в одному вбранні - ні цвіту не маю, ні плодів не даю, лишень відлякую всіх своїми колючими голочками. Непотрібною чуюся в цьому світі".
"Не журись, Ялинко, - співчутливо сказав Ісус. - На втіху людям, а надто малечі, зроблю тебе символом дня свого народження. Тебе вбиратимуть у найкращі диво - плоди, що виблискуватимуть в таємничому мерехтінні різдвяних свічок, на тебе чіплятимуть солодощі, якими так полюбляють ласувати діти, ти світитимешся, наче вифлеємська зірка, що вказувала царям і пастирям дорогу до того місця, де я народився, і довкола тебе танцюватимуть люди, прославляючи народження Сина Божого".
Ось таку нагороду дістала Ялинка, що направду стала невід'ємним символом Різдва Христового.