Літературно-музична композиція «Герої не вмирають»

PDFДрукe-mail

Літературно-музична композиція «Герої не вмирають», присвячена борцям за волю України від княжих часів до наших днів, Небесній Сотні, 70-річчю бою Сотні Чайки УПА з військом НКВС 7 січня 1945 року в селі Верхній Майдан Надвірнянського району.

Ведучий І:

Шановні верхньомайданці, духовні отці,  дорогі гості!
Вітаємо Вас на нашій землі, щедро скропленій кров’ю наших краян - повстанців Української Армії з Сотні Чайки.

Ведучий ІІ:

Минуло 70 літ з того трагічного дня – 7-го січня 1945 року. Християнський світ відзначав світле Різдво Господа нашого Ісуса Христа.
В Україні тривала війна Української Повстанської Армії з московськими окупантами.

І УЧЕНЬ:

Тривожне й трагічне XX століття…
Друга війна світова.
Тяжка дорога хресна
Наших чекає краян.
На цей біль і тривогу
Відгукується душа
Молодого поета
З Верхнього Майдана

ІІ УЧЕНЬ:

Вірш Юрія Дутки

«Україно, ти рідная мати,
Ми повстали усі, як оден,
Щоб розбить ворогів і прогнати
За Віслу і Волгу – ген-ген!».

І УЧЕНЬ:

Молоді верхньомайданці
Вступили до лав повстанців.
Всі полягли на полі бою.
Хай вічна слава буде героям!

ІІ УЧЕНЬ:

А селяни-верхньомайданці
Тепло сердець дарували повстанцям.
І сотня Чайки, і курінь Іскри
Тут находили друзів щирих.

І УЧЕНЬ:


Сотня Чайки прийшла на Святвечір,
Сердечно зустріли їх односельці,
Ще разом прославляли Сина-Бога,
А вже у вічність їм стелилась дорога.

ІІІ УЧЕНЬ:

Тиха ніч… Свята ніч…
Лише Юда новітній не спить.
Чорну він замислив справу:
Повстанців віддав на розправу.

ІV УЧЕНЬ:

Свята ніч…Тиха ніч….
Лиш Ірод новітній не спить.
Чорне він планує діло:
Жало смертоносне на повстанців націлив.

ІІІ УЧЕНЬ:

Рік 1945-ий… 7-е січня…
Різдво в селі криваве й трагічне…
На околиці села, в лісі, на полянці
В нерівнім бою гинуть повстанці.

ІV УЧЕНЬ:

Ворожа насувалась навала,
Від броньованих машин тремтіли хати,
Коляда захлинулась, замовкла,
Смерть і жах посіяли кати.

ІІІ УЧЕНЬ:

Палали людські оселі,
Повстанці вступали у бій,
Та сили нерівні, втрати великі…
Малиново зацвів сніг.

ІV УЧЕНЬ:

Сотня Чайки вже у вічності…
Душа її у кращий полинула світ.
А на поляні, на цій ось поляні
Поліг нашої нації світ.

Пісня « Ой у лісі на полянці».

Ведучий І:

Події 70-літньої давнини у Верхньому Майдані стали до нас набагато ближчими через події на столичному Майдані у лютому 2014 року.
Знову сотня патріотів чайкою полинула у вічність і стала Небесною.

Ведучий ІІ:

Свідками цих подій стали наші односельці.
Це у своєму вірші відобразила Людмила Максимлюк

ІІІ УЧЕНЬ:

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров?ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній - сивий-сивий..
І рани їхні вже їм не ї болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна Сотня в вирій полетіла…

Ведучий І:

Ми пам’ятаємо, як прощалися з Небесною Сотнею на Майдані.
То вже була, полита кров’ю, маленька перемога.
А 70 років тому до перемоги було ще далеко.
Навіть хоронити наших героїв-повстанців було небезпечно.

Тіла мучеників наших
Везли на цвинтар уночі
І у братські хоронили могили
Ці красиві тіла молоді.

ІІ УЧЕНЬ:

Тільки місяць дивився з неба
І мовчав церковний дзвін.
Розуміли герої: так треба.
Прийде час – про волю сповістить він.

І УЧЕНЬ:

Величава каплиця постала
На місці великого бою
І радіє душа кожна в небі
І «Слава» лунає героям.

ІІ УЧЕНЬ:

Наша славна сторінка –
Це села нашого святині.
Два храми святі –
життя духовного основа,
Молитовного сповнені духа каплиці.
Символічні могили-кургани,
Хресна дорога на місці бою у лісі.

І УЧЕНЬ:

Нашої духовності святине,
Каплице Різдва Пресвятого,
Наш зір до ікон твоїх лине,
Уста промовляють до Бога.

ІІ УЧЕНЬ:

Вкажи до щастя нам шлях
Завдяки відкупленню Сина,
Бо скроплена кров’ю земля
Так рясно на сліз цій долині.

І УЧЕНЬ:

Тут діти твої полягли
За одвічну гарячу мрію
Волю здобути в бою
Під могутнім Покровом Марії.

Ведучий І:

Історія нашого села тісно пов’язана
З історією країни…
Все в ній було: і розквіт, і руїни…
Вам пропонуєм героїчні сторінки.

Ведучий ІІ:

Від княжих часів до наших тривожних днів
Вірні сини України землю рідну боронили,
А славні дружини Ярославни
Чекали з перемогою коханих.

Ведучий І:

Чекала свого коханого Михайла
Вірна наречена з села Кийданич,
Та не судилося більш зустрітись
Повстанець Лента загинув 7 січня.
Нікого більше не покохала дівчина,
Своєму герою залишилася вірною.

Ведучий ІІ:

Такими ж зворушливо вірними
Й надалі залишаються наші українки.
Якщо в дівчини ще нема нареченого,
Вона у воїна українського вже закохана.

ІІ УЧЕНЬ:

Лист до бійця АТО(автор Світлана Александрова)

Мій Любий солдате, пишу я до тебе
З подякою щирого серця,
Що маю сьогодні я мирнеє небо,
Й надію, що лихо минеться.
Ти зараз на Сході — мене захищаєш,
Щоб мирним у мене був сон,
І те, що молюсь я за тебе — не знаєш,
Навіть якщо не бачу ікон.
Я просто у небо звертаюсь до Бога,
Щоб він тебе крізь боронив,
Безпечною всюди була щоб дорога
І стало на все тобі сил.
Щоб ти повернувся вцілілим, благаю,
Молюся за тебе щодня,
І хоч особисто тебе я не знаю,
Мені відтепер ти — рідня!

ІІ УЧЕНЬ:

Вірш Олена Лемішко

Не плач, кохана, чуєш, я живий.
Не міг тобі раніше подзвонити.
То був страшний, запеклий, довгий бій,
Та ми не мали права відступити.
Скажи хоч слово, мила, не журись.
Утри сльозу й нарешті посміхнися,
А ще молись, за нас усіх молись.
І матері від мене поклонися.
Цілуй дітей і батькові привіт,
Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:
Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,
Під обстрілом читаємо відтоді.
Пробач, ріденька, знову мушу йти.
І не питай, куди тепер рушаю.
Мене чекають прокляті світи,
Коли вернусь я й сам уже не знаю.
Вона в сльозах стискає телефон,
Пусті гудки, в душі гроза лютує.
Та він живий, то був поганий сон,
Її любов його, таки, рятує!
А він десь там, де небо у вогні.
Боронить свою землю від навали.
Він вже давно не лічить ночі й дні,
Він робить все, щоб ми війни не знали!

Олена Лемішко

•    - Я йду на смерть, а ти не плач за мною,
Я йду, щоб ти не бачила війни.
Якщо помру, згадай мене сльозою,
І я прийду... в твої щасливі сни...
- Не йди, прошу, побудь іще, благаю...
І вже немає сили підвестись...
Чи ще хоч раз побачу?
- Я не знаю...
Та ти чекай, май віру і молись...
Не плач, прошу, нічого не змінити...
Мій час настав, покликала війна...
Я маю рідну землю захистити,
Вона ж у мене як і ти - ОДНА...
- Мій любий, доки серце в грудях б'ється
За тебе буду Господа молить...
Моя любов до тебе озоветься
І від ворожих ГРАДів захистить.
... Тепер він там, де спокою немає,
Де смерть своїми залпами гримить...
Вона ж щоночі молиться й чекає,
І вірить... і продовжує любить...
21.10.2014.

Ведучий І:

А скільки матерів не дочекалися,
Не благословили своїх синів
На вінчання, на добру долю,
Бо здобували сини для Неньки
В тяжких боях омріяну волю.

ІІІ УЧЕНЬ:

Вірш Наталії Крісман
Мамо, страху нема –
Страшно лише убивцям,
Зло їх спотворить лиця,
наче гіркий дурман,
Довго їм ця зима
Буде, кривава, сниться
Спалахом блискавиці.
Мамо, їх жде пітьма!

ІV УЧЕНЬ:

Мамо, я не вернусь,
Я до кінця тут буду,
В моїх роздертих грудях час зупиняє плин...
Знаєш, ця смерть комусь
Совість зі сну розбудить,
Вірю, діждеться Суду кат, що мене убив!

І УЧЕНЬ:

Мамо, я не вернусь,
Тут такі гарні люди,
В моїх роздертих грудях
час зупиняє плин...
Знаєш, ця смерть комусь
Правди уроком буде.
Мамо, так вірив в чудо
Твій непокірний син...

ІІ УЧЕНЬ:

Рідна моя, не плач,
Жде на катів розплата,
Нині сумне, та завтра вітер розвіє дим,
Спалимо геть до тла
На волелюбних ватрах
Наші одвічні ґрати, трішки лишень зажди!

ІІІ УЧЕНЬ:

Мамо, прости мені,
Як пробачала часто,
Знаєш, не страшно впасти, гірше - коли проспав
Мить для звитяг борні...
Мамо, мій обрій гасне,
Я відчуваю ласку світлих очей Христа..

Ведучий І:

Сини, сини… Надії матерів…
До вас із вічності линуть їх слова

Вірш Уляни Дубініної


ІV УЧЕНЬ:

Не плачте, мамо... Я – в Небесній сотні...
Я за Вітчизну голову поклав...
Я знаю, мамо, гірко Вам сьогодні -
Я ж бо живим вернутись обіцяв...

ІV УЧЕНЬ:

Не вийшло, мамо... Снайпер вцілив в серце...
Світ почорнів... І зупинився час...
Пробачте, мамо... Мусив я померти,
Бо Україна лиш одна у нас!
Прощайте, мамо... і простіть, благаю,
Що так невчасно світ цей полишив...
Я шлю Вам, мамо, вісточку із раю...
Я дуже, мамо, дуже Вас любив...

ІV УЧЕНЬ:


Одного разу я прокинусь вранці рано,
Грайливо сонце буде небо цілувати,
Птахи за вікнами співатимуть сопрано,
А у кутку у чорній хустці… сива мати…
Що то за горе і чи це мені наснилось?
Та янгол за спиною відповість мені:
«Тебе немає, вже за тебе помолились.
Ти вбитий «Градом» був учора на війні…
(автор Світлана Александрова)

І УЧЕНЬ:

Ти чуєш, мамо, постріли гармати?
Ти бачиш, мамо, в небі в'ється дим?
Я у руках тримаю, мамо, автомата
Не хочу, мамо, помирати молодим!
Скажи мені, не плач, ну як там батько?
- Він цим пишається, що в нього син Герой!
- А як сестра, чи все у ней в порядку?
- Каже: «Вертайся, бо у мене ти один».
- А як ти сам, скажи мені, синочку...
Чи ти здоровий, чи живий ти там?
- Я тут в порядку, мамо, у гарячій точці
День пережив і трохи вже поспав
Ну добре, все, пора іти, підйом вже
Не згадуй лихом, і чекайте там
Я повернусь, не бійся, кажу точно
Ми тут усі єдині — я не сам!

Ведучий І:

70 років тому материнське благословення врятувало повстанця від чекістської кулі. А також скибка свіжоспеченого мамою хліба вдруге дарувала життя. Це правдива історія повстанця, який вижив у тому бою
і розповів про це нам на одному із святкувань річниці.
Прохання до всіх дізнатись прізвище цієї людини.

Інсценізація «Балада про скибку хліба»

-    Ти повернувся, мій сину?
Яке щастя – на Святвечір прийшов!
-    Ні, матусенько, я на мить лиш забіг,
Попрощатися з Вами прийшов.

-    Вже вечеря готова,
Щойно витягла з печі хлібину.
-    Дякую, рідна, залишитись не можу –
Повстанська чекає мене родина.
Ах, як пахне житній хліб
Вашими, матусю, спечений руками!
-    То хоч скибку скуштуй,
Поки партизанськими підеш стежками.

-    Нема часу, рідненька, але благословіть
У дорогу цим хлібом духмяним!
-    Хай Бог благословить, сину, тебе
На життя і здоров’я у час цей різдвяний!

-    Я лиш скибку візьму,
Інша мати нам вечерю зготує.
-    З Богом, синочку, іди!
Хай Господь добру долю дарує!

Була Вечеря Свята в колі друзів-повстанців,
«Бог Предвічний» співали натхненно,
В такт коляді бились серця молоді
І тихо молились «Дай хліб нам насущний»…

А на саме Різдво – замість куті -  кулі…
Постріли люті замість коляди…
«Срібняки» свої вже отримав юда…
В ролі смерті – іроди-кати…

Його врятував ліс дрімучий…
Ледве добравсь до Парища…
Ось перша хатина. «Прошу, відчиніть!»
На порозі бабуся: «Ти звідти, сину?!
Роздягайся, сідай, наллю молока, хліб бери!»
-    Є скибка у мене, бабусю, згадав,
Мамин хліб, і ви пригощайтесь!»
Скибку ту розламав… Та щось дзенькнуло…
-    Куля?! Мій Боже! – заплакав,
Не їв, скибку ту цілував:
-    О мамо, вдруге мені дарувала життя!
Хай буде благословення скибка оця
І молитва матері всесильна й натхненна!

Ведучий ІІ:

Є в літописі рідної школи
Ще одна героїчна сторінка.
Це зворушлива розповідь й щира
Про подвиг юної українки.
Чи багато у нас героїв?
Чи пам’ятає про них Майдан?
Чи  доглядає їхні могили,
Чи вшановує їх імена?
Україна – не Росія…
Вона героями не спішить визнавати
Своїх мужніх дітей.
І не Італія Вкраїна.
Вона до лику святих
Мучеників своїх не занесе.
Вона все героїчне

Ведучий ІІ:

Вона все героїчне
Сприйме як належне.
Вона любить скромні героїв слова:
«Хай згинуть наші імена,
А житиме наша Вкраїна».
Але хай наше молоде покоління
Спробує воскресити призабуті імена
Героїчна сторінка Верхнього Майдана
Освячена мученицею XX-го століття,
В якої догоріла свічка життя
На межі її двадцятиліття.
Славній нашій землячці,
Мужній дівчині-героїні.

Ведучий І

Зв’язковій УПА – «Козачці»
Ментинській Марії
Присвячується…

Ведучий ІІ

24 березня…1946-ий рік…
Коломия… НКВД… В’язниця..

Інсценізація          Балада про «Козачку»

Енкаведистам таки вдалося
Невловиму спіймати «Козачку».
Розкішне її смикали волосся,
Тішилися: «От так удача!
Нарешті здолаєм підпілля,
Як добре, що в руках наших зв’язкова!»
Допити…Тортур і погроз свавілля…
Але з уст юних – жодного слова!
«Ні, такого не може бути!
Спробуєм тактику іншу – вмовляння.
Ще й не таких нам вдавалось зламати!»
Але у відповідь – тільки мовчання!
«Хоч би дізнатись її ім’я,
Заручницею стане її родина,
І «розколотись» допоможе сім я –
Маленька її батьківщина».
«Козачка» терпіла і вперто мовчала.
Про друзів-повстанців не зронила ні слова.
Лиш покірно молилась і Бога благала,
До Христа звернена вся її мова.
Тому й розіп’яли її, як Ісуса…
Лиш хреста не було, а двері камери у в’язниці..
Таку ціну заплатила вона
За нерозкриту, збережену нею таємницю.
Дивом пощастило їй передати на волю
Останні прощальні слова:
«Сповістіть мою родину..
Нікого не зрадила я,
Умираю за Україну!...
Я – Ментинська Марія»…
Чоловік сумну передав новину,
Швидко зник в далині…
Горе страшне засмутило родину,
Лиш крапля утіхи:
Не зрадила – вмерла за Україну.

Ведучий І


Не судилось її ніжним рукам
По голівоньці гладити доньку чи сина,
Бо поклала своє життя
На вівтар України.

Ведучий ІІ

Ясноока майданська красуне,
Твоє ім’я, як зоря ясніє,
Любов ю зігріває серця,
Чорноброва козачко Маріє.

Ведучий І

Мука твоя і офіра
Наше тривожить сумління,
У воскресіння України зміцнює віру
Юного нашого покоління.

Ведучий ІІ

Тож свічку пам’яті засвітимо
І хвилиною мовчання пом’янемо
Всіх полеглих за волю України
Вірних синів і дочок Батьківщини.

•    Далеко чути зоряні пісні –
На очі мами сльози навертають.
Герої не вмирають навесні –
Герої яворами виростають.
Вечірнє місто. Темрява снує.
Випалює у часі стоголосся.
А Він з кишені мрію дістає
За мир у Хаті, золоте колосся…

•    Герої не вмирають восени –
У полі вітром явори згинають,
Узимку снігом - в українську ніч,
А влітку трав рясне повноголосся.
Як гартувалась Українська Січ,
Аби у Хаті - мир, аби колосся…

•    ЯНГОЛ
Тихо янгол над світом летів
І згубив ненароком пір'їну ,
Вже спустився , підняти хотів ,
Та побачив в ту мить Україну .
Споглядав неймовірну красу ,
Вся земля , ніби та вишиванка ,
І не стримав сердешний сльозу ,
В небеса полетів на світанку .
Спозаранку до Бога прийшов
І повідав недавню пригоду ,
Розповів , як літав і знайшов
Край чудовий ,з могутнім народом .
Знов до Господа він шепотів ,
Все казав , як же мова лунає ,
Кожне слово , мов спів солов'їв ,
Кожен звук в серці слід залишає .
Потім він на коліна упав ,
І почав Бога щиро благати ,
Щоб Він милість Вкраїні послав ,
Щоб дав сили всі бІди здолати .
Досі молиться янгол за нас ,
Ця молитва свята не стихає ,
На колінах стоїть повсякчас ,
Україну крилом захищає !
Людмила Удовенко ©


Комментарі  

 
+1 #3 Світлана Александров 18.02.2015 17:13
шановні автори сценарію.Я буду дуже вдячна, якщо ви вкажете авторство моїх віршів: " Одного разу я прокинусь вранці рано,
Грайливо сонце буде небо цілувати." та "Лист до бійця АТО

Мій Любий солдате, пишу я до тебе
З подякою щирого серця," Які викладені на моєму сайті: http://stixoplyot.ru/ Стихоплет.ру
 
 
+4 #2 Maria Karmanska 18.01.2015 14:55
Віршована розповідь літопису нашого села не була моєю самоціллю, вона появилася як сценарій до річниць села і школи, написана доступно, для учнів. Оргкомітет двічі відхиляв цей сценарій.
Справа не в тому, читає це хтось чи устами учнів промовляється,г оловне. щоб на місці бою і загибелі сотні Чайки лунали не загальні фрази, не тільки красива поезія, а було більше конкретики, більше речень в тему.Це було б приємніше і нашим Героям у небі чути, й молодому поколінню корисно.
Якщо матеріал є на сайті і в соцмережах, то учнівській молоді легше до виступу підготуватися.Гадаю. участь дорослих у концерті бажана. участь учнів - обов'язкова.
Така моя думка, але не сумніваюся, що односельці згідні з тим. що все. що зробимо для гідного вшанування світлої памяті борців за волю України - то є наша офіра на вівтар волі і миру.
 
 
+4 #1 Maria Karmanska 18.01.2015 14:10
Звертаюся до всіх небайдужих, хто через Євромайдан і АТО серцем і душею ще більше наблизився до найтрагічнішої події в житті нашого села - загибелі сотні Чайки.
Є тематичний сценарій. він тільки орієнтовний. Це історія наша у віршах. вони, звичайно, недосканалі. але вони відтворюють події 70-річної давності на фоні Революції гідності і війни на Сході. Є авторські вірші. є поезії сучасників, де вказані імена. У селі багато талановитих людей, які можуть набагато краще розповісти про нашу Небесну сотню Чайки.
На мою думку, щоб гідно вшанувати наших Героїв. краще показати їм, що ми знаємо їхню історію.
А концерт високої поезії можна провести в умовах залу.
З повагою до вас автор